Вітаємо вдома

Війна — час переживань і тяжких втрат. На цьому тлі — і я певен, що зі мною погодяться всі українки та українці — мабуть, найсвітліші сторінки, найкращі новини — це повернення з російської неволі наших військовополонених і незаконно ув’язнених цивільних.

Наразі нам вдалося вже повернути понад 9 тисяч людей. За різними даними, ще чимало тисяч військових і цивільних чекають на звільнення.

Звільнення кожної людини — радість. І величезна відповідальність. Ми бачимо, якими люди повертаються. І розуміємо, через який шлях випробувань їм довелося пройти.

Ізоляція, відсутність контактів із рідними і близькими, відсутність новин про Україну, постійний моральний тиск, психологічне, фізичне, сексуальне насильство, катування, голод, нелюдські умови утримання, ненадання медичної допомоги…

Україна підтримує кожного звільненого, кожну звільнену на шляху до відновлення. Державні структури, громадські організації, медіа, медики, громади, не кажучи вже друзів і рідних, — усі прагнуть зробити якнайбільше.

Наше суспільство загалом має стати чутливішим і поінформованішим. Адже кожна людина на своєму місці може зробити внесок у реінтеграцію звільнених із неволі.

Ким би не були люди, яким довелося пройти через полон, полон не може бути їхнім визначальним досвідом. Це військовослужбовці, котрі стали на захист Батьківщини, або цивільні, які не боялася висловлювати патріотичні погляди, опинившись під російською окупацією. Це громадяни України. Це фахівці — кожен у своїй професії. Це чиїсь діти, чиїсь батьки, чоловіки і дружини, друзі, подруги, громадські активісти.

Наша команда реінтеграції Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних Сил України допомогла повернутися до вільного життя тисячам захисників і захисниць, які пройшли через російський полон. Тож вже можемо говорити про накопичення безцінного досвіду, яким варто ділитися.

Від себе дам кілька порад рідним і близьким, які дочекалися.

Зараз ви прагнете якнайбільше допомогти рідній людині.

Хочу нагадати вам: досвід неволі не минає без сліду. Людина, яка повернулася, ніколи вже не буде такою, як до полону. Хтось дуже постарів, хтось втратив здоров’я. У когось змінилися звички, а може, й характер. Водночас у багатьох полон проявив сильні риси: стійкість, витривалість, мудрість, уміння цінувати життя, уміння співчувати.

Вам доведеться наново відкривати одне одного, бо за час чекання змінилися й ви. Чого точно не було в полоні — так це відчуття безпеки, свободи вирішувати, права казати ні, мовчати, коли не хочеться говорити.

Створіть для звільнених простір безпеки, де ніхто не торкається їх без їхнього бажання, де можна мовчати — аж до того часу, коли самому хочеться чимось поділитися, де можна обирати або відмовлятися. Будьте тактовними і делікатними у своїй турботі. Інколи найкраще, що ви можете зробити, — просто бути поряд. І це безцінно.

На цьому сайті є багато практичних порад, до розроблення яких активно долучалися експерти ЦВС. Ці тексти й відео прислужаться рідним і близьким звільнених, медикам, які їх лікуватимуть, а також соціальним працівникам, журналістам, які висвітлюють тему полону, та й загалом усім небайдужим. Але передусім — самим звільненим, адже ми підкреслюємо активну роль кожної людини у її поверненні до повноцінного, вільного життя.

Якщо ви та людина, яка зараз проходить перші тижні реінтеграції, дозвольте висловити свою повагу. Ми захоплюємося вашою стійкістю. І вчимося вашого досвіду щодня. Попереду у вас ще довге й наповнене, вільне життя. А зараз, прошу, дайте собі час. Відновлення не буде простим. Цей шлях інколи триває місяці або й довгі роки. І він неможливий без участі інших людей, тож знайте: навколо вас завжди є ті, хто готовий допомогти. І водночас пам’ятайте: ви є взірцем, опорою й підтримкою для багатьох.